На початок 1800-х років припав пік промислової революції, коли фабрики й механізація захоплювали світ і людську уяву. Саме тоді, у 1818 році, з’явився один із перших науково-фантастичних романів — «Франкенштейн», що символізував захоплення людей технологічним прогресом. Цей інтерес поширювався і на вогнепальну зброю: новітні диво-гаджети того часу не поступалися витворам фантазії.
Мода на приховану зброю
У XIX столітті зброя для самозахисту була не просто засобом оборони, а модним аксесуаром. У продажу були ручки-пістолети, тростини-пістолети, деррінджери — все це можна побачити хіба що в сучасному шпигунському кіно. Та серед усіх цих пристроїв вирізнявся один — каблучка-пістолет.
Le Petit Protector: каблучка, яка стріляє
Французький Le Petit Protector став першим задокументованим прикладом вогнепальної зброї, вмонтованої в каблучку. Основою цієї мініатюрної зброї був корпус із “німецького срібла” — мідно-нікелевого сплаву, який, всупереч назві, не містив жодного срібла.
На місці, де зазвичай у ювелірному виробі розміщується коштовний камінь, знаходилася вогнетривка сталева пластина, яка тримала циліндр із справжніми патронами. Таку прикрасу можна було носити на пальці й при цьому — стріляти з неї.
Як це працювало?
Пістолет був досить великим, щоб поміститися на будь-якому пальці, але найзручніше його носили на вказівному. Стрільба здійснювалась великим пальцем. Циліндр обертався вручну, кожен постріл — окремо. Для перезарядки потрібно було зняти циліндр за допомогою маленької викрутки і вставити нові патрони.
Ці пістолети мали 5, 6 або 7 циліндрів і заряджалися 2 або 4 мм патронами. Відомо, що 2-міліметрові моделі маркували як “Femme Fatal” та продавали в елегантних овальних скриньках, орієнтованих на жінок. Для чоловіків існували більші варіанти. Компанія навіть випускала набори для пари — “Les Companions”.
Наскільки це було небезпечно?
Попри мікроскопічні розміри, Le Petit Protector стріляв справжніми латунними патронами. Зброя запускала 2–5 зерен свинцю зі швидкістю менше 500 футів на секунду, генеруючи до 3 джоулів енергії. Цього вистачало, щоб пробити бік консервної банки або дюйм балістичного гелю — небагато, але цілком достатньо для близького самозахисту.
